Автор: Б. О. Шелест
Сторінки: 194–199
>>> >>>>
Поєднаний перебіг артеріальної гіпертензії (АГ) з надлишковою масою тіла або з абдомінальним ожирінням розглядаються як один з найбільш розповсюджених варіантів коморбідної патології, що приводить до значного підвищення частоти серцево-судинних ускладнень.
Метою роботи було вивчення особливостей адипоцитокінового дисбалансу і метаболічних порушень у хворих на АГ у поєднанні з ЦД 2 типу і ожирінням.
Матеріал і методи. Обстежено 48 хворих з АГ ІІ стадії і 2-ї ступені (22 чоловіків і 26 жінок). Середній вік хворих складав 57,6 ± 4,7 років. Хворі були розподілені на 2 групи: 1-у групу склали 23 пацієнта з ізольованою артеріальною гіпертензією, 2-у групу – 25 хворих на АГ у поєднанні з цукровим діабетом і ожирінням. Рівень хемерину, ІЛ-6 і С-реактивного білка (С-РБ) визначали імуноферментним методом.
Результати. Рівень ІЛ-6 підвищувався в обох групах у порівнянні з контрольною групою (р ≤ 0,05) і, майже, в 2 рази він був вище при поєднаному перебігу АГ з ЦД і ожирінням. Рівень С-РП в сироватці крові також перевищував в обох групах значення контрольних значень, найбільше (в 2,3 рази) підвищуючись у хворих при поєднаному перебігу АГ з ЦД і ожирінням. Рівень хемерину в сироватці крові підвищувався у хворих на артеріальну гіпертензію з поєднаною патологією.
Висновки. Встановлено, що хворі на АГ з ЦД на фоні підвищеної маси тіла мають найбільш виразний дисбаланс адипокінів, дисліпідемій, вуглеводні порушення і показники системного запалення, що потрібно враховувати при призначенні патогенетичної терапії у даної категорії хворих. Доведені тісні патогенетичні взаємовідносини між метаболічними порушеннями і підвищенням рівня хемерину сироватки крові, що необхідно розглядати як несприятливий фактор поєднаного перебігу АГ з ЦД і ожирінням.
Метою роботи є проведення аналізу літератури для встановлення ролі різних білків в етіопатогенезі амілоїдозу серцево-судинної системи.
Ключові слова: артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ожиріння, хемерин, запалення.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
>>>>>>>>
Автор: О. С. Хухліна, О. Є. Мандрик, А. А. Антонів, О. Б. Кузьмінська, І. В. Дудка, T. В. Дудка
Сторінки: 200–206
У статті наведені дані щодо морфологічних особливостей перебігу неалкогольного стеатогепатиту за коморбідності із ожирінням та гіпертонічною хворобою ІІ стадії у порівнянні з ізольованим перебігом неалкогольного стеатогепатиту шляхом вивчення частоти та інтенсивності провідних клінічних та біохімічних синдромів неалкогольного стеатогепатиту, порівняння морфологічної характеристики неалкогольного стеатогепатиту залежно від наявності гіпертонічної хвороби ІІ стадії. В результаті дослідження було установлено, що за коморбідності ожиріння та неалкогольного стеатогепатиту із гіпертонічною хворобою ІІ стадії зростають ступінь стеатозу, балонної, гіаліново-краплинної дистрофії, дистрофічні зміни гепатоцитів. Перебіг неалкогольного стеатогепатиту із гіпертонічною хворобою ІІ стадії характеризується вірогідно вищою частотою виникнення й інтенсивністю клінічних синдромів, ступенем біохімічної та гістологічної активності, що призводить до прогресування фібротичних змін у печінці.
Ключові слова: неалкогольний стеатогепатит, гіпертонічна хвороба, фіброз печінки, балонна дистрофія, мікровезикулярний стеатоз.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: Т. О. Лобода, К. М. Радич, О. О. Єжова
Сторінки: 207–214
У статті представлено клінічний випадок ефективного застосування програми фізичної терапії для хворого з важким гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи після стану клінічної смерті в умовах стаціонару психоневрологічного відділення дитячої обласної лікарні.
Програму було поділено на три етапи і спрямовано на максимальну корекцію стійких рухових та когнітивних порушень. Тривалість програми фізичної терапії – 4 тижні, тривалість кожного заняття, як правило, 3-4 години щоденно, відповідно до функціонального стану пацієнта. Ефективність програми оцінювалася комплексно: за змінами м’язового тонусу, рухливості суглобів, фізіологічних вигинів хребта, тактильної та больової чутливості, показників свідомості, психоемоційного стану; за відновленням контролю акту сечовипускання та дефекації; за покращенням когнітивних здібностей (мовлення та реакції на звернену до пацієнта мови, здатністю до малювання, читання, письма, лічби); за обсягом навичок самообслуговування. Використовувалися засоби: позиціювання, лонгетування, загальний, дренажний та постуральний масажі, дихальна гімнастика, апаратні засоби фізіотерапії, пасивні та активні вправи для зміцнення м’язів, тренування контролю стереотипних рухів, покращення їх координації, відновлення рівноваги у вертикальному стані та навичок самостійного сидіння, ходи.
Активне використання залучених засобів фізіотерапії на фоні медикаментозного лікування дозволило досягти максимального відновлення рухових та когнітивних порушень, уникнути важкої інвалідизації, соціалізувати пацієнта. Вважаємо, що цей клінічний випадок ілюструє важливість і необхідність систематичного застосування засобів фізичної терапії для хворих з важкими порушеннями діяльності центральної нервової системи у закладах охорони здоров’я, що мають бути забезпечені фізіотерапевтами, ерготерапевтами.
Ключові слова: фізична терапія, нейрореабілітація, метод пропріоцептивного нейро-м’язового полегшення, гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи, післякоматозний стан, рухові розлади.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
У статті представлено клінічний випадок ефективного застосування програми фізичної терапії для хворого з важким гіпоксично-ішемічним ураженням центральної нервової системи після стану клінічної смерті в умовах стаціонару психоневрологічного відділення дитячої обласної лікарні.
Програму було поділено на три етапи і спрямовано на максимальну корекцію стійких рухових та когнітивних порушень. Тривалість програми фізичної терапії – 4 тижні, тривалість кожного заняття, як правило, 3-4 години щоденно, відповідно до функціонального стану пацієнта. Ефективність програми оцінювалася комплексно: за змінами м’язового тонусу, рухливості суглобів, фізіологічних вигинів хребта, тактильної та больової чутливості, показників свідомості, психоемоційного стану; за відновленням контролю акту сечовипускання та дефекації; за покращенням когнітивних здібностей (мовлення та реакції на звернену до пацієнта мови, здатністю до малювання, читання, письма, лічби); за обсягом навичок самообслуговування. Використовувалися засоби: позиціювання, лонгетування, загальний, дренажний та постуральний масажі, дихальна гімнастика, апаратні засоби фізіотерапії, пасивні та активні вправи для зміцнення м’язів, тренування контролю стереотипних рухів, покращення їх координації, відновлення рівноваги у вертикальному стані та навичок самостійного сидіння, ходи.
Активне використання залучених засобів фізіотерапії на фоні медикаментозного лікування дозволило досягти максимального відновлення рухових та когнітивних порушень, уникнути важкої інвалідизації, соціалізувати пацієнта. Вважаємо, що цей клінічний випадок ілюструє важливість і необхідність систематичного застосування засобів фізичної терапії для хворих з важкими порушеннями діяльності центральної нервової системи у закладах охорони здоров’я, що мають бути забезпечені фізіотерапевтами, ерготерапевтами>>>>>>>Автор: В. А. Візір, О. В. Насоненко
Сторінки: 215–220
>>>Сьогодні зацікавленість щодо ролі андрогенів в регуляції ліпідів зростає завдяки підтвердженій кореляції низького рівня тестостерону з серцево-судинною захворюваністю та смертністю. Показано, що рівень тестостерону обернено пов'язаний із концентрацією загального холестерину, ЛПНЩ, тригліцеридів. Співвідношення між андрогенами та ремнантним холестерином не описано. Метою даного дослідження було вивчення особливостей ліпідного профілю у пацієнтів з гіпертонічною хворобою чоловічої статі залежно від рівня тестостерону.>>>>
Ключові слова: амілоїдоз.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
>>>>>>>>
В. А. Візір,
О. В. Насоненко>>>>>>>Автор: А. В. Каменщик
Сторінки: 221–231
Метою роботи стало визначення діагностичного значення ЕКГ-індексів Соколова–Лайона (ІСЛ) й Корнельського вольтажного індексу (КВІ), а також тривалості систоли (ТС) й висоти зубця R у відведенні avl (Ravl) у 47 дітей з встановленим за даними допплерехокардіографії двостулковим аортальним клапаном серця (ДАК). В результаті дослідження було встановлено, що у дітей з ДАК порівняно із 44 дітьми групи контролю має місце достовірне збільшення ІСЛ, ТС, R aVL та тенденція до збільшення КВІ. При проведенні кореляційного аналізу у дітей з ДАК на відміну від групи контролю встановлено наявність взаємозв’язків між ІСЛ та товщиною задньої стінки лівого шлуночка та міжпередсердної перетинки, ударним об’ємом лівого шлуночка, у той час як КВІ мав взаємозв’язки з розмірами правого шлуночка та волюметричними показниками клапана легеневої артерії, а Ravl з градієнтом тиску на аортальному клапані. За даними ROC-аналізу у дітей з ДАК виявлене найбільше предикативне значення щодо розвитку гіпертрофії міокарду ІСЛ більшого за 30 mV та R aVL більшого за 9 mV щодо збільшення градієнту тиску на аортальному клапані. Отримані дані можуть бути використані для визначення ризиків розвитку серцевих ускладнень у дітей з ДАК.
Ключові слова: індекс Соколова–Лайона, Корнельський вольтажний індекс, діти, допплерехокардіографія, двостулковий аортальний клапан, ROC-аналіз.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: О. О. Потапов, О. П. Кмита, О.О. Циндренко, Є. С. Хоменко, І. І. Терещенко
Сторінки: 232–237
Метою нашої роботи було вивчення клінічних особливостей та діагностики бокового аміотрофічного склерозу (БАС) у Сумській області із аналізом терапевтичного підходу до лікування пацієнтів і оцінка його результату.
Матеріали та методи. Проведено аналіз 11 медичних карт хворих із БАС і БАС-подібними синдромами, які знаходились на стаціонарному лікуванні у неврологічних відділеннях Сумської обласної та 4-ї міської клінічних лікарень у 2014–2016 роках. Визначення ступеня тяжкості захворювання, прогресу та перебігу проведено на основі розширеної шкали оцінки ступеня погіршення функціонального стану пацієнта (ALSFRS-R). Обробка статистичних даних проводилася за допомогою ліцензійної версії програми IBM SPSS Statistics17.
Результати. Більшість хворих складали мешканці районних центрів Сумської області – 8 (72,7 %) пацієнтів. Переважали чоловіки – 6 (54,5 %). Хворі належали до вікової групи 47-81 років, середній вік – 60,8 ± 10,5 років. Початок захворювання – 57,5 ± 10,1 років. Переважала шийно-грудна форма – 8 (72,7 %). Дебют захворювання в шийно-грудному відділі констатовано у 8 (72,7%) пацієнтів. Серед досліджуваних переважав синдром БАС (8 – 72,7%) над хворобою БАС. Вірогідно незалежно від віку початку захворювання переважала оцінка 45 балів за шкалою ALSFRS-R.
Висновки. Дослідження клінічних особливостей БАС у Сумській області показало, що переважну кількість хворих складають чоловіки, більшість пацієнтів відносились до вікової категорії 50–60 років. Найпоширенішою була шийно-грудна форма захворювання. У хворих із шийно-грудною формою переважали такі клінічні ознаки: підвищення м’язового тонусу за спастичним типом, порушення рухової функції та атрофія/гіпотрофія м’язів верхніх кінцівок, а у хворих із бульбарною формою – асиметрія носо-губних складок, дистонія, дизартрія, дисфагія. Було встановлено, що у більшості пацієнтів порушення рухової функції переважало над порушеннями чутливості та розладами мови. Встановлено, що ступінь тяжкості та клінічне прогресування захворювання не залежали від віку початку БАС.
Ключові слова: БАС, клінічні особливості, ALSFRS-R, Рилузол.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: O. M. Чернацька
Сторінки: 238–244
Метою дослідження було визначення структурних особливостей дислiпiдемiй та оцiнка вираженостi змiн лiпiдного спектрa кровi, аналіз зв'язку мiж ступенем компенсацiї цукрового діабету 2-го типу та кiлькiсними показниками лiпiдного профiлю у хворих на артеріальну гіпертензію і супутній цукровий діабет 2-го типу. За допомогою біохімічних методів було визначено рівень загального холестерину, ліпопротеїдів високої щільності, тригліцеридів. Із використанням формул ми обчислили рівень холестерину ліпопротеїдів дуже низької і низької щільності, коефіцієнта атерогенності. Одержані дані оброблювали методом варіаційної статистики за допомогою програми Microsoft Excel 2016. Коефіцієнт атерогенності в осіб з артеріальною гіпертензією та супутнім цукровим діабетом 2-го типу виявився вищим, ніж в осіб із однією артеріальною гіпертензією, що свідчить про більшу вираженість атеросклеротичного процесу при коморбідній патології. Для пацiєнтiв з артерiальною гiпертензiєю та супутнiм цукровим дiабетом 2-го типу характерним є комбiнований тип дислiпiдемiї, який характеризується пiдвищенням рiвнiв загального холестерину, лiпопротеїдiв низької щiльностi, триглiцеридiв, зниженням – ліпопротеїдiв високої щiльностi; достовiрно вищими значеннями атерогенних ліпопротеїдів, нижчими – антиатерогенних, що свiдчить про бiльш глибокi порушення лiпiдного обмiну порiвняно з особами з артерiальною гіпертензією. Окрім того, для хворих, якi мали глiкозильований гемоглобiн, вищий за 8,0 %, порівняно з хворими з глiкозильованим гемоглобiном, меншим за 8,0 %, були характерними достовiрно бiльші значення триглiцеридiв (р = 0,0018), нижчi – лiпопротеїдiв високої щiльностi (p = 0,0367), що констатує вагому роль кiлькiсних змiн саме цих фракцiй лiпопротеїдiв у розвитку та прогресуваннi цукрового дiабету 2-го типу.
Ключові слова: дисліпідемія, коефіцієнт атерогенності, глікозильований гемоглобін, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет 2‑го типу.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: Н. Ю. Ємельянова
Сторінки: 245–250
Мета: вивчення цитологічних і морфометричних параметрів епітеліоцитів ясен у пацієнтів з респіраторно-кардіальною патологією.
Матеріали і методи: обстежено 239 хворих: основна група 130 пацієнтів з хронічними обструктивними захворюваннями легень у поєднанні з ішемічною хворобою серця, група порівняння №1 – 38 хворих з хронічними обструктивними захворюваннями легень, та група порівняння №2 – 71 пацієнт з ішемічною хворобою серця. Група контролю – 20 соматично здорових пацієнтів.
Морфометричні та цитологічні вивчення проводили на зішкрябах епітелію ясен за стандартною методикою з фарбуванням препаратів та вивченням їх на світловому мікроскопі.
Результати та їх обговорення: у пацієнтів з поєднаною патологією частіше зустрічалися клітини, які перебувають на пізніх стадіях диференціювання. Також в препаратах відзначалася явна лейкоцитарна інфільтрація, а морфометричний аналіз показав вірогідне зниження ядерно/цитоплазматичного співвідношення у пацієнтів всіх груп за рахунок збільшення площі ядра епітеліоцитів (р <0,05) на тлі відсутності істотних змін площі цитоплазми клітини.
Висновки: даний факт обґрунтовує необхідність ранньої діагностики можливих порушень в порожнині рота, а також розробки алгоритму їх профілактики та лікування.
Ключові слова: пародонт, епітеліоцити ясен, ішемічна хвороба серця, хронічна обструктивна хвороба легень, морфометрія.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: О. І. Сміян, П. І. Січненко, О. Г. Васильєва, Т. П. Бинда, В. А. Горбась, О. К. Романюк, К. О. Сміян-Горбунова, В. А. Сухарєва, О. П. Мощич, О. О. Мощич
Сторінки: 251–259
Проаналізовано результати епідеміологічного обстеження 238 випадків кашлюку серед дітей у місті Суми з 2001 по 2016 рр., враховуючи вік, сезонний розподіл, вакцинний статус. Встановлено, що за останні 15 років відмічається певна циклічність захворюваності на кашлюк з періодами зменшення частоти випадків хвороби до значного їх збільшення. У той же час, незважаючи на циклічність перебігу, останніми роками намічається тенденція до збільшення захворюваності на кашлюк серед дитячого населення, причому показник захворюваності серед когорти щеплених дітей залишається на досить високому рівні і складає 51,4 %. Більш вразливішими є діти до 1 року та школярі. Найбільша захворюваність на кашлюк у дітей спостерігалась у осінньо-зимово-весняний період.
Ключові слова: кашлюк, діти, епідеміологія, вакцинація.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: А. Є. Демкович, Ю. І. Бондаренко, В. Р. Мачоган
Сторінки: 260–267
Однією із найбільш актуальних проблем сучасної стоматології є пародонтит, вона стосується, у першу чергу, розробки нових методів лікування. Розвиток запального процесу в пародонті включає низку складних процесів, що приводять до генералізації і хронізації його, втрати зубів та появи ускладнень з боку інших органів. З огляду на це метою даного дослідження було дослідити патоморфологічні зміни в пародонтальному комплексі в процесі розвитку експериментального бактеріально-імунного пародонтиту та вплив на них флавонолу кверцетину. Дослідження проведено на білих щурах Експериментальний бактеріально-імунний пародонтит у дослідних тварин викликали шляхом ін’єкції у тканини пародонтального комплексу в ділянці нижніх центральних різців суміші мікроорганізмів, розведеної яєчним протеїном. Застосовували кверцетин шляхом внутрішньом’язових ін’єкцій (100 мг/кг маси тварини) впродовж 7-ми діб (з 7-ої по 14-ту добу). Для оцінки ступеня структурних змін в тканинах щелепно-лицевої ділянки проводили морфологічне дослідження. На мікротомі виготовляли поперечні зрізи товщиною 5-6 мкм. Отримані препарати забарвлювали гематоксиліном та еозином. Гістологічне дослідження показало, що перебіг експериментального пародонтиту на 14-ту добу характеризувався як посиленням запальної реакції, так і поширенням її на весь пародонт із скупченням достатньо великої кількості різноманітних клітин, у тому числі нейтрофілів, макрофагів, фібробластів. Запальна реакція супроводжувалася виразними структурними змінами. Аналіз результатів мікроскопічного дослідження тканин пародонта у групі тварин з експериментальним пародонтитом за умови його корекції кверцетином показав позитивну динаміку структурної організації порівняно із тваринами, які не підлягали лікуванню протягом даного терміну. При цьому відбулося покращення структуризації епітеліальної пластинки слизової ясен, її вертикальної та горизонтальної диференціації. Більш чіткою стала рядність епітеліального шару та зменшувалася кількості дистрофічно змінених клітин. Використання флавонову кверцетину протягом даного періоду розвитку експериментального бактеріально-імунного пародонтиту сприяло нормалізації морфологічного стану тканин пародонта.
Ключові слова: пародонтит, запалення, періодонт, патоморфологія, цементобласти, цементоцити.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: Т. Тоомла, А. Вейн
Сторінки: 268–277
Однією з невирішених проблем медичних досліджень у сфері охорони праці залишається об’єктивність оцінювання стану скелетних м'язів. В основі класичних методів (пальпація, анамнез і т.п.), лежать суб'єктивні оцінки, тому, як правило, постановка діагнозу складна і в багатьох випадках спірна.
Мета цього дослідження: з’ясувати можливості застосування міометричного методу дослідження скелетних м'язів в охороні праці.
Антропометричні показники збиралися з 1976 року фахівцями естонських компаній одночасно, але незалежно, з традиційним медичним оглядом стану здоров'я працівників. За допомогою міометричного методу були зібрані дані про тонус, еластичність і жорсткість скелетних м'язів. Характеристики скелетних м'язів (тонус, еластичність і жорсткість) вимірювалися в стані розслаблення, як правої, так і лівої частини тіла, в центрі таких м'язів: m.tibialis anterior, m.extensor digitorum, m.adductor pollicis, m. abductor pollicis brevis, m.flexor carpi radialis, m.gastrocnemius cm, m.trapezius (дві ділянки - верхня область, середня область) і m.erector spinae.
Працівники, які брали участь в дослідженні, були поділені на вісім груп за статтю (чоловіки і жінки), за віком (до 35 років і старше 35 років) та за індексом маси тіла (ІМТ) (до 25 і більше 25). Порівняльний аналіз дозволив виявити, в більшості випадків, статистично значущу різницю (р < 0,05) між досліджуваними показниками м'язів в цих групах. Отже, значення норми показників тонусу, еластичності і жорсткості досліджуваних м'язів мають розраховуватися з урахуванням статі, віку і значень ІМТ.
Уважаємо, що міометричний метод дає додаткову інформацію для медичних досліджень у сфері охорони праці, полегшує встановлення діагнозу та проведення моніторингу за станом скелетних м'язів, який змінюється внаслідок виконання роботи, тим самим зменшується ризик кумулятивного травмування на виробництві. Розроблення нормативних показників для скелетних м’язів сприяє виявленню м’язів, що знаходяться в небезпечній зоні кумулятивного травмування.
Ключові слова: скелетний м'яз, кумулятивний травматичний розлад, дослідження в охороні праці, міометрія, нормативні показники.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: І. В. Марченко
Сторінки: 278–284
Мета роботи. Вивчити комплексний вплив rs997509 та rs1044498 поліморфних сайтів гена ENPP1 на розвиток цукрового діабету (ЦД) 2-го типу.
Матеріали і методи. Визначення генотипів пацієнтів здійснювали методом полімеразної ланцюгової реакції з наступним аналізом довжини рестрикційних фрагментів (PCR-RFLP) з венозної крові 317 пацієнтів з ЦД 2-го типу і 302 осіб контрольної групи. Статистичний аналіз здійснено за допомогою програми SPSS-17.0.
Результати.При вивченні комплексного впливу rs997509 та rs1044498 поліморфних сайтів гена ENPP1 на розвиток цукрового діабету 2-го типу у групах порівняння, виявилось, що локуси зазначених SNP перебувають у міцному нерівноважному зчепленні (D′ = 0,970, r2 = 0,157). Гаплотип AC частіше зустрічався серед здорових осіб, що мало статистичну значущість (OR = 0,698; 95 % CI = 0,530–0,920; P = 0,011). Гаплотип СТ, навпаки, зустрічався достовірно частіше у групі хворих із цукровим діабетом 2-го типу, ніж у контролі, та збільшував ризик розвитку ЦД 2-го типу в 1,9 разів (95 % CI = 1,045–3,44; P = 0,035 відповідно). Різниці в частоті гаплотипу CC між групами порівняння виявлено не було (P = 0,128). Виявлено, що збіг гетерозигот і гомозигот за мінорним Q-алелем за SNP rs1044498 та одним із будь-яких можливих генотипів за SNP rs997509 асоціюється з високим ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. При цьому збіг гомозигот за основним K-алелем поліморфізму 4-го екзона з носіями мінорного Т-алеля поліморфного сайту 1-го інтрона гена ENPP1 також призводить до значного збільшення ризику ЦД 2-го типу. Аналіз міжлокусних взаємодій виявив слабкий нейтралізуючий ефект (-0,79 %) між досліджуваними поліморфізмами (P = 0,022).
Висновок.Комбінація одного із варіантів генотипів (K/K, K/Q або Q/Q) за rs1044498 та гетерозигот (C/T) за rs997509, а також поєднання носіїв мінорного Q-алеля за поліморфізмом 4-го екзона з гомозиготами (C/C) за поліморфізмом 1-го інтрона гена ENPP1 є предиктором підвищеного ризику розвитку цукрового діабету 2-го типу.
Ключові слова: цукровий діабет 2-го типу, ектонуклеотид пірофофотази/фосфодіестерази 1, поліморфізм генів.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: І. Г. Мудренко
Сторінки: 285–293
Ціль роботи. Метою дослідження стало вивчення гендерних особливостей когнітивних функцій та рівня соціального функціонування у хворих високим суїцидальним ризиком (СР) при різних клінічних варіантах деменцій та формування диференційованих предикторів суїцидальної поведінки у даного контингенту хворих.
Матеріали та методи. Було обстежено 105 пацієнтів з різними клінічними формами деменції (судинною, внаслідок хвороби Альцгеймера та змішаного типу). Використовувався клініко-анамнестичний метод (клінічне інтерв'ю, спостереження, збір скарг, анамнезу), психометричний (шкала MMSE, CDR, метод визначення ризику суїциду), метод статистичної обробки результатів.
Результати дослідження. В статті висвітлено гендерні відмінності стану когнітивних функцій та соціального функціонування у хворих з високим СР при деменціях. На підставі аналізу статистичних даних сформовані диференційовані маркери високого СР у чоловіків і жінок окремо для кожного клінічного варіанту деменції. Встановлено, що при хворобі Альцгеймера інформативними ознаками СР у жінок є: нижчий загальний рівень соціального функціонування; порушення здатності до орієнтування; зокрема дезорієнтування в часі; більш виражений дефіцит мнестичних функцій, нездатність виконувати рахункові операції. При судинній деменції гендерними особливостями СР є: у жінок – наявність в клінічній картині більш вираженого когнітивного дефіциту (ДК = 8,568; МІ = 11,888) порівняно з чоловіками, за рахунок порушень здатності до орієнтування в часі (ДК = 1,35; МІ = 2,40) та просторі ( ДК = 0,67; МІ = 0,94); здібностей до виконання рахункових операцій (ДК = 2,86; МІ = 6,42); виконання команд (ДК = 0,970; МІ = 1,198), зорово-просторові порушення (ДК = 1,62; МІ = 0,482). При змішаній деменції інформативними гендерними ознаками СР є наявність: у осіб жіночої статі дезорієнтування в місці (ДК = 1,029; МІ = 1,716); виражене порушення здатності до сприйняття та відтворення інформації (ДК = 0,657; МІ = 0,657) у порівнянні з чоловіками; у чоловіків незадовільний рівень здатності до самообслуговування (ДК = 0,750; МІ = 0,750).
Ключові слова: гендерні відмінності, суїцидальний ризик, предиктори, деменція при хворобі Альцгеймера, судинна деменція, змішана деменція.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Сторінки: 294–295
24 серпня 2018 року виповнюється 60 років від дня народження завідувача кафедри акушерства та гінекології медичного інституту Сумського державного університету Бойко Володимира Івановича.