Автор: О. П. Колеснік, А. В. Каджоян, С. М. Мачуський, К. О. Большакова, Д. Є. Чернявський
Сторінки: 346-358
Порт-система це пристрій невеликих розмірів, який розташовується підшкірно під дією місцевої анестезії, для виконання певних медичних маніпуляцій, пов'язаних з лікуванням і діагностикою захворювань. Створення венозного доступу пацієнтам з онкологічною патологією є необхідною для проведення хіміотерапевтичного лікування, забору крові для аналізів, а також для здійснення паліативної та симптоматичної допомоги хворим на пізніх стадіях злоякісного процесу. Терапевтичні агенти можуть бути введені різними способами: внутрішньоартеріально, внутрішньовенно, внутрішньоочеревинно. У світі сучасної медицини найчастіше застосовується саме внутрішньовенне введення препаратів, так як воно забезпечує високу швидкість поширення, а також системність дії в організмі людини. Однак не всі лікарські речовини піддаються легкому і безпечному введенню парентеральним шляхом і, в першу чергу, це стосується цитостатичних агентів. Хіміотерапія подразнює і, іноді, пошкоджує стінки периферичних судин, а часті забори крові разом з уведенням парентеральних хіміотерапевтичних засобів тягнуть за собою ускладнення у вигляді флебіта, тромбофлебіту та інших септичних процесів, які можуть призвести до летального результату. Незважаючи на те, що порт-система була винайдена більше 50-ти років тому, цей пристрій все частіше використовується в щоденній клінічній практиці лікаря онколога і докторами інших спеціальностей, включаючи анестезіологію і педіатрію. Дана стаття надає аргументи з приводу доцільності застосування підшкірної венозної порт-системи, її переваги, недоліки, а також особливості установки і експлуатації.
Ключові слова: доступ, порт-система, катетер, імплантація.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: А. В. Ковчун, В. В. Кмита, А. М. Бондаркова, Л. Н. Приступа
Сторінки: 359–370
Тривалий час хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) пов’язували з поліцитемією на фоні хронічної гіпоксії. Епідеміологічні дослідження останніх років демонструють, що у 17–24 % хворих ХОЗЛ на присутня анемія та лише у 6–10 % – поліцитемія.
Анемія у хворих на ХОЗЛ може бути спричинена супутньою патологією або патогенетично пов’язаною з основним захворюванням та може бути віднесена до анемії хронічного захворювання (АХЗ). Анемія є незалежним фактором вираженості диспное, зниження толерантності до навантаження і виживання пацієнтів. Ключову роль у розвитку АХЗ відіграє підвищений вміст гепсидину у сироватці крові, що виникає в результаті системного запалення та порушує абсорбцію заліза, а також призводить до секвестрації заліза в макрофагах. Дослідження механізмів виникнення даної анемії та визначення оптимальних шляхів її корекції може покращити якість життя, зменшити загальні витрати на лікування, зменшити непрацездатність та інвалідизацію.
Результати власного дослідження демонструють, що 6,5 % хворих на ХОЗЛ мають залізодефіцитну анемію та 16,3 % – АХЗ. Хворі на ХОЗЛ із залізодефіцитною анемією мають вміст СЗ та феритину вірогідно нижчий порівняно із пацієнтами без анемії, еритроцитозу та з АХЗ. У групі хворих на ХОЗЛ з АХЗ виявлено нижчий вміст сироваткового заліза порівняно із хворими без анемії та еритроцитозу, одночасно із високим вмістом феритину, що був достовірно вищим порівняно із хворими інших груп.
Ключові слова: анемія, еритроцитоз, гепсидин, хронічне обструктивне захворювання легень.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: А. А. Антонів
Сторінки: 371–381
У статті наведено теоретичне узагальнення дослідження особливостей функціонального стану нирок за коморбідності хронічної хвороби нирок (ХХН): хронічного пієлонефриту з ожирінням та неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ) залежно від стадії ХХН, який характеризується вищим ступенем зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), ступенем гіпоальбумінемії, протеїнурії, ніж за ізольованого перебігу. У хворих на ХХН І–ІІ стадій без коморбідних станів встановлено вірогідно вищий функціональний резерв нирок (ФРН) у відповідь на водно-електролітну стимуляцію, який в обох категорій пацієнтів є достатнім (приріст ШКФ у межах 28–37 % проти 19–31 % за коморбідності з НАСГ). У хворих на ХХН ІІІ стадії з неалкогольним стеатогепатитом встановлено істотно знижений ФРН, а у 4,9 % пацієнтів з коморбідністю ФРН відсутній, що доводить синдром взаємообтяження НАСГ із ХХН, який полягає у взаємозалежності зниження ШКФ із зростанням інтенсивності оксидативного стресу, зниженням потенціалу чинників антиоксидантного захисту, гіперпродукцією компонентів сполучної тканини: колагену, гексозамінів, сіалових кислот, цитокератину-18 на тлі зниження активності колагенолізу (p < 0,05).
Ключові слова: хронічна хвороба нирок, неалкогольний стеатогепатит, швидкість клубочкової фільтрації, функціональний резерв нирок.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: А. Б. Сухарєв, Т. В. Копица
Сторінки: 382–388
Вивчено особливості клінічного перебігу вагітності, пологів, стану новонароджених при загрозі переривання багатоплідної вагітності у 25 вагітних після введення акушерського песарія за наявності вкорочення шийки матки і у 20 вагітних із неускладненим перебігом багатоплідної вагітності. Встановлено, що лікувальний ефект акушерського песарія залежить від довжини шийки матки, а саме: чим коротша шийка матки, тим вища частота передчасних пологів. Результати дослідження дозволяють припустити, що після встановлення акушерського песарія відбувається пролонгація вагітності, а при довжині шийки матки від 26 до 38 мм перебіг багатоплідної вагітності наближається до фізіологічного. Акушерський песарій не чинить негативного впливу на перебіг пологів, використання методів оперативного розродження, стану новонароджених.
Ключові слова: багатоплідна вагітність, невиношування, акушерський песарій
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: В. Б. Радчук, Н. В. Гасюк, П. А. Гасюк, Р. А. Левандовський
Сторінки: 389–395
Вступ. Вивчення впливу одонтопрепарування під металокерамічні конструкції на морфофункціональні зміни тканин зуба дає можливість характеризувати особливості препарування зубів під даний вид конструкцій з метою збереження життєздатності та функціонування їх пульпи. Недостатньо вивченими залишаються питання реактивних змін ясен залежно від виду одонтопрепарування та прогнозованості віддалених результатів протезування з урахуванням індивідуалізованого підходу у віковому аспекті.
Мета дослідження. Оптимізувати підходи до одонтопрепарування під повні металокерамічні конструкції із створенням уступу та без нього, виходячи із закономірностей морфологічних змін клітинного складу ясен за умов різних видів одонтопрепарування.
Матеріали та методи. Забір матеріалу у пацієнтів проводили з поверхні маргінальної частини ясен шляхом зішкрябу, за допомогою серпоподібної гладилки на 45 добу клінічних спостережень. Забраний матеріал наносили на стерильне предметне скло, фіксували методом сухої фіксації при кімнатній температурі, за умов відкритого доступу повітря, з подальшим забарвленням за методикою Романовського-Гімзи.
Результати досліджень та їх обговорення. Проведено вивчення клітинного складу ясен в ділянці відпрепарованих зубів пацієнтів обох клінічних груп спостережень на 45 добу після одонтопрепарування, беручи за основу наукові дані стосовно оновлення епітелію слизової оболонки порожнини рота, який для ясен складає 41–57 діб, за даними В. Л. Бикова.
У клітинному складі ясен пацієнтів першої групи переважали проміжні епітеліоцити, за умови наявності поверхневих клітин та рогових лусочок. Проміжні клітини мали центрально розташоване округлої форми ядро, азур-позитивну цитоплазму та видовжену форму, плазмолема узурована. Проміжні клітини з явищами цитопатології. Сегментоядерні лейкоцити із чітко сегментованими ядрами та їх поодинокими юними формами. Гетерогенність клітин мієлоїдного ряду, як реакція на високу активність запального процесу, вказує на диференціювання лейкоцитів. Потужний мікробний склад в подальшому ініціює некробіотичні процеси в епітеліоцитах, та сегментоядерних нейтрофілах. Поряд з цим, за рахунок фагоцитозу, відбувається руйнування цитоплазми сегментоядерних нейтрофільних лейкоцитів, так званий незавершений фагоцитоз. Клітинний склад ясен в ділянці препарованих вітальних зубів пацієнтів другої групи, представлений багатошаровим плоским епітелієм. Переважали проміжні епітеліоцити, за умови наявності поверхневих клітин та рогових лусочок. Наявні поодинокі представники паличкової флори, та проміжні базофільні епітеліоцити переважно кубічної або полігональної форми, із азур-позитивними гранулами в цитоплазмі. Ядро округле, іноді овальне. Клітинний склад ясен в ділянці препарованих депульпованих зубів у пацієнтів обох груп представлений багатошаровим плоским епітелієм із проміжними, поверхневими клітинами та роговими лусочками. Візуалізувалися поодинокі лімфоцити та сегментоядерні лейкоцити. Однією із визначених відмінностей якісної перебудови клітин осіб обох груп була поява в клітинному складі епітеліоцитів, із ознаки подразнення у вигляді різкої базофілії, гомогенізації і вакуолізації цитоплазми як прояв дистрофічного процесу. Із урахуванням того, що в зішкрябі клітини запальної реакції поодинокі, то зміни ясен в даний термін спостережень слід констатувати як ті, які виникли внаслідок порушення диференціації епітелію, відповідно як компенсаторно-адаптативна відповідь на фіброз періодонту та в меншій мірі як реакція на одонтопрепарування.
Висновки. Результати комплексного цитологічного дослідження вказують, що вищенаведені тинкторіальні особливості ясенних епітеліоцитів у клітинному складі пацієнтів обох груп клінічних спостережень відображають функціонування захисних механізмів тканин ясен в нормі та забезпечують їх гомеостаз.
Ключові слова: морфологічні зміни клітинного складу ясен, металокерамічні конструкції, проміжні епітеліоцити, сегментоядерні лейкоцити, компенсаторно-адаптативна відповідь, фіброз періодонту.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: В. В. Клапчук, В. В. Безугла, Ю. Д. Вінничук
Сторінки: 396–408
Забезпечення нормального функціонування серцево-судинної системи спортсменів в умовах постійних фізичних навантажень є одним з основних завдань спортивної кардіології.
Мета роботи. Визначення ролі Кардонату при лікуванні кардіоміопатії, обумовленої хронічним фізичним перенапруженням (КМПХФП) у спортсменів.
Матеріали та методи. В дослідженні брали участь 48 атлетів ‒ представників циклічних видів спорту ‒ з встановленим діагнозом КМПХФП, які були рандомізовані у 2 рівнозначні (n = 24 в кожній) групи – основну і контрольну. У спортсменів обох груп з моменту постановки діагнозу об’єм та інтенсивність тренувальних навантажень було знижено на 75 %. Учасники групи контролю приймали тільки засоби базисної терапії (Панангін, Тріовіт у терапевтичних дозах) й плацебо (капсулу з крохмалем). Спортсменам основної групи додатково до базисної терапії призначали препарат Кардонат по одній капсулі тричі на добу протягом 4 тижнів. Комплексне дослідження спортсменів до початку та по закінченні курсу лікування включало визначення антропометричних даних, збір анамнезу, фізикальне дослідження, проведення вимірів артеріального тиску (АТ), 12-канальну електрокардіографію (ЕКГ), ехокардіографічне дослідження (ЕхоКГ) в стані відносного спокою, визначення загальної фізичної працездатності.
Результати дослідження. Додавання Кардонату до комплексної терапії спортсменів з КМПХФП протягом місяця, сприяло позитивним клініко-інструментальним змінам з боку діяльності серцево-судинної системи. Так, вірогідно зменшився відсоток спортсменів з проявами кардіалгій, астенічного синдрому, прискореним серцебиттям, систолічним шумом на верхівці серця. Згідно даних ЕКГ в динаміці лікування Кардонатом спостерігалося поліпшення процесів реполяризації лівого шлуночка, зменшення числа випадків виявлення порушень ритму та відсотка спортсменів з прискоренним ритмом. За даними ЕхоКГ відмічене суттєве зворотне ремоделювання лівого шлуночка, регресія гіпертрофії міокарда та поліпшення діастолічної функції. На тлі прийому Кардонату рівень фізичної працездатності достовірно підвищувався за даними тесту PWC170.
Висновки. Додаткове призначення Кардонату до комплексної терапії є безпечним, доцільним, патогенетично обґрунтованим та може розглядатися як важливий резерв забезпечення фармакологічної допомоги спортсменам з КМПХФП.
Ключові слова: спорт, кардонат, серцево-судинна система спортсменів, кардіоміопатія, хронічне перенапруження, фізична працездатність.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: А. М. Швець, Ю. М. Швець, Г. В. Коробкова-Аржаннікова
Сторінки: 409–415
У статті розкрита проблема того, що сучасна молодь характеризується недбалістю в ставленні до свого здоров'я. Багато в чому це визначено відсутністю протягом тривалого періоду часу соціальної політики держави в пропаганді здорового способу життя, достатній медико-профілактичної допомоги населенню, що тягне за собою поширення хронічної патології серед дітей та підлітків, зниження народжуваності та зростання смертності серед осіб працездатного віку.
Представлені показники здоров'я підлітків та чинники ризику його порушень серед підлітків 14–18 років в 2017 р (на прикладі м. Харкова). В результаті проведеного дослідження встановлено, що 16 % з них мають ту чи іншу хронічну патологію різного ступеня вираженості, а 52 % мають функціональні розлади. Серед підлітків 14–18 років збільшилися показники поширеності: хвороб опорно-рухової системи – в 10 разів; патології органів зору – в 2,8 рази і нервово-психічних захворювань – в 6,3 рази. Відзначено інтенсивне зростання показників поширеності: хвороб, що передаються статевим шляхом, наркоманії. Дуже високу смертність юнаків і дівчат 14–18 років обумовлюють суїциди і насильницькі причини.
Формування порушення здоров'я молоді головним чином обумовлено: девіантною і саморуйнівною формами поведінки; проблемами з соціалізацією цих контингентів; великою агресивністю соціального середовища. Таким чином, показники стану здоров'я підлітків та тенденції їх зміни вкрай несприятливі. Добре відомо, що поряд з факторами спадковості на формування здоров'я підлітків великий вплив роблять фактори середовища проживання і умов життєдіяльності: антропогенні, навчально-освітні, сімейно-побутові, фактори ідеології і культури. Для розробки оздоровчих і профілактичних стратегій важливо знати, які чинники і детермінанти грають головну роль в формуванні порушень здоров'я підліткового населення і молоді на сучасному етапі розвитку українського суспільства.
Ключові слова: підлітки, здоров'я, здоровий спосіб життя, чинники ризику, медико-профілактичні заходи.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: І. Г. Мудренко
Сторінки: 416–423
Мета роботи: визначення патоморфологічних предикторів суїциду у хворих на деменції на підставі нейровізуалізаційного дослідження.
Матеріали та методи. Обстежено 213 чоловік з різними клінічними формами деменцій (судинною, внаслідок хвороби Альцгеймера, змішаного типу). Використовувався метод комп’ютерної томографії та метод статистичної обробки результатів.
Результати дослідження. В статті висвітлено взаємозв’язок між патоморфологічними особливостями хворих на деменції різних типів та ризиком суїциду. Так, при хворобі Альцгеймера, більшість хворих порівнюваних груп мали атрофічні зміни головного мозку внаслідок нейродегенеративного процесу в формі атрофії звивин мозку і мозочка, розширення субарохноїдальних просторів, поглиблення щілин мозку. Проте визначено, що наявність таких рентгенологічних змін, як зниження щільності речовини мозку у проекції базальних ядер та білої речовини спостерігалось у хворих з низьким суїцидальним ризиком (СР). Тобто можливо вважати, що приєднання судинної патології у формі хронічної ішемії є фактором антиризику суїцидальної поведінки у хворих з хворобою Альцгеймера (ХА).
При судинній формі дементного процесу фактором ризику суїциду є підкоркове враження білої речовини мозку (лейкоенцефалопатія); змішаній деменції – розширення субарахноїдальних просторів, лейкоареозис перивентрикулярно, розширення цистерн основи мозку, зниження щільності речовини мозку в проекції базальних ядер, гостре порушення мозкового кровообігу по геморагічному та ішемічному типам (розрив аневризми, інфаркт мозку).
Нами зроблено припущення, що наявність більш вираженого органічного ураження речовини мозку патологічним нейродегенеративним процесом та приєднання судинного ураження запобігають формуванню та реалізації суїцидальної поведінки (СП).
Отримані дані необхідно враховувати лікарям клініцистам для своєчасно діагностики та превенції СП у хворих на деменції.
Ключові слова: деменція судинна, змішана, при хворобі Альцгеймера, суїцидальна поведінка, патоморфологічні особливості головного мозку, рентгенологічні ознаки, комп’ютерна томографія.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: Є. Г. Педаченко, М. В. Хижняк, О. О. Потапов, Ю. Є. Педаченко, О. Ф. Танасійчук, П. Красиленко, А. М. Фурман, І. Г. Васильєва, Н. Г. Чопик, Н. П. Олексенко
Сторінки: 424–431
Досліджено ефективність інтраопераційного місцевого застосування збагаченої тромбоцитами аутоплазми (ЗТА) при встановленні систем транспедикулярної стабілізації в поперековому відділі хребта – за динамікою регресу больового синдрому (використовували візуальну аналогову шкалу) та станом післяопераційної рани.
Інтенсивність болю у групі пацієнтів, яким вводилась ЗТА (n = 20), в першу ж післяопераційну добу була істотно нижчою (1,6 ± 0,7 балів), порівняно з контролем (n = 30) (3,8 ± 0,9 балів), і перед випискою склала, відповідно, 0,3 ± 0,3 та 2,0 ± 0,4 балів.
У всіх пацієнтів після введення ЗТА візуально відмічено значно меншу вираженість набряку та гіперемії країв рани.
Ускладнень, побічних реакцій, системного впливу біопрепарату не спостерігали.
Таким чином, місцеве введення ЗТА під час проведення відкритих хірургічних втручань на хребті є безпечною та ефективною процедурою, що дозволяє покращити перебіг раннього післяопераційного періоду.
Ключові слова: поперековий відділ хребта, транспедикулярна стабілізація, збагачена тромбоцитами аутоплазма.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: Є. І. Слинько, Т. А. Малишева, О. О. Потапов, Ю. В. Деркач
Сторінки: 432–438
Мета: оцінити результати хірургічного лікування пацієнтів із злоякісними пухлинами оболонок периферичних нервових стовбурів (ЗОПНС) з уточненням особливостей їх структури та характеру поширення, визначення прогностично несприятливих морфологічних ознак у злоякісних пухлинах периферичних нервових стовбурів.
Матеріали та методи. Дослідження базується на ретроспективному аналізі історій хвороб 48 пацієнтів. Показаннями до операції була наявність прогресуючої неврологічної симптоматики, в результаті пухлинного процесу на рівні шийного відділу хребта, верифікованого методами нейровізуалізації (спондилографія, КТ, СКТ, МРТ).
Результати. Прогноз хірургічного лікування у хворих із ЗОПНС залежить від багатьох факторів: гістологічного варіанту пухлини, особливостей локалізації та напрямків поширення новоутворення і радикальності проведеного лікування. ЗОПНС в більшості випадків діагностовано у пацієнтів у віці від 27 до 56 років. Час від появи неврологічної симптоматики до встановлення діагнозу варіює від декількох тижнів до одного року.
Висновки. Визначення тактики операції і вибору хірургічного доступу є важливою складовою для досягнення тривалої ремісії. Вибір адекватного підходу дозволяє тотально видалити пухлину, зменшує час втручання, крововтрату, травматизацію нервових структур при видаленні новоутворення.
Ключові слова: злоякісні пухлини спинномозкових нервів, особливості хірургічного лікування, шийний відділ хребта.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: М. П. Мельничук
Сторінки: 439–446
Стаття стосується проблеми діагностики простатичної інтраепітеліальної неоплазії (ПІН). Вивчено особливості використання мультипараметричної МРТ у пацієнтів з ПІН високого та низького ступеня. З метою оцінки властивостей ПІН на МРТ використовувалися критерії PIRADS.
Одержані дані показали, що показники мпМРТ (Т2ЗЗ, ДЗЗ, динамічне контрастування) у хворих з ПІН відрізняються від незміненої тканини простати. У хворих з ПІН середня оцінка за PIRADS складала 2,1. При цьому у 47 (28,3 %) осередках спостерігалася градація 3 (підозра на РПЗ), у 8 (4,8 %) випадків – градація 4 (ймовірна наявність РПЗ). Окрім того, встановлено, що у пацієнтів з простатичною інтраепітеліальною неоплазією високого ступеня (ПІНВС) середня оцінка за PIRADS становила 2,3 та була на 30,4 % більшою, ніж при прстатичній інтраепітеліальній неоплазії низького ступеня (ПІННС).
Одержані дані свідчать про високу діагностичну цінність мпМРТ у виявленні ПІН, яка займає проміжне положення між незміненою тканиною простати та РПЗ. Результати оцінки МРТ картини при ПІН за критеріями PIRADS характеризують подібність патогістологічних властивостей та патогенетичних механізмів ПІНВС та РПЗ. Перспективним є відокремлення серед хворих з ПІН групи підвищеного ризику розвитку аденокарциноми з подальшим поглибленим обстеженням, біопсією простати та розробленням терапевтичних заходів.
Ключові слова: простатична інтраепітеліальна неоплазія високого та низького ступеня, мультипараметрична магнітно-резонансна томографія, рак передміхурової залози.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: М. В. Гриценко
Сторінки: 447–452
Мета дослідження. Оцінити вплив метаболічного синдрому на особливості клінічного перебігу, показники функції нирок та вираженість запального процесу у пацієнтів з тривалим перебігом подагри.
Матеріали і методи. Обстежено 30 хворих з тривалим перебігом подагри та супутнім метаболічним синдромом та 30 хворих на подагру без метаболічного синдрому. Усім пацієнтам проводився збір анамнезу, фізикальне обстеження, вимірювання артеріального тиску, антропометричних показників, лабораторні дослідження: визначення концентрації сечової кислоти, креатиніну, глюкози плазми крові натще, загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів високої та низької щільності, С-реактивного білку, фібриногену, швидкості осідання еритроцитів, розрахунок швидкості клубочкової фільтрації, загальне дослідження сечі, інструментальні дослідження (ультразвукове дослідження нирок).
Встановлено, що при подагрі та супутньому метаболічному синдромі спостерігається більш тяжкий перебіг захворювання, за даними лабораторних досліджень достовірною була різниця у показниках запалення, що свідчить про вклад метаболічного синдрому в інтенсивність запального процесу. Сполучення подагри з метаболічним синдромом має негативний вплив і на функцію нирок. Зниження функції нирок констатовано у 63,3 % хворих основної групи, в групі без метаболічного синдрому – тільки у 36,7 %, що має відображення у змінах біохімічних показників та загального аналізу сечі. За даними УЗД нирок конкременти зустрічаються на 23,4 % частіше у пацієнтів з подагрою за наявності метаболічного синдрому.
Ключові слова: подагра, метаболічний синдром, подагрична нефропатія.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: В. І. Кривенко, О. І. Бородавко
Сторінки: 453–459
Дослідження проведене із метою аналізу взаємозв’язку між параметрами кісткового метаболізму та оксидативного стресу (ОС) у хворих з поєднаним перебігом цукрового діабету (ЦД) 2 типу та остеопорозу (ОП). Обстежено 94 особи, віком від 50 до 70 років. До 1-ї групи включено 22 хворих на ОП, до 2-ї – 22 пацієнти з ЦД 2 типу, до 3-ї – 50 хворих з поєднаним перебігом ЦД 2 типу та ОП. Усім пацієнтам проводилась ультразвукова денситометрія на ультразвуковому денситометрі Omnisense 7000 (BeamMedLtd, Ізраїль). Оцінка стану кісткової тканини проводилась за критеріями ВООЗ. Також хворим визначали рівень остеокальцину, паратгормону, кальцитоніну у сироватці крові, рівень дезоксипіридиноліну визначали у ранковій сечі. Інтенсивність ОС оцінювали за рівнем нітротирозину у сироватці крові. У хворих з поєднаним перебігом ЦД 2 типу та ОП виявлено зниження кісткоутворення та резорбції на фоні підвищення інтенсивності ОС, у порівнянні з пацієнтами, які не мали ЦД 2 типу (p < 0,05). У даної категорії хворих реєструється негативний взаємозв’язок між параметрами кісткового метаболізмому та ОС, що підтверджується наявністю достовірного зв’язку між рівнями нітротирозину, остеокальцину, дезоксипіридиноліну, паратгормону та кальцитоніну. Таким чином, наявність взаємозв’язків між нітротирозином та показниками кісткового метаболізму може свідчити про значну роль активних форм кисню у зниженні кісткового обміну у хворих з поєднаним перебігом ЦД 2 типу та ОП.
Ключові слова: оксидативний стрес, кістковий метаболізм, цукровий діабет 2 типу, остеопороз.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: Л. І. Гребеник, О. Ю. Смірнов, О. О. Приходько, Л. О. Прімова
Сторінки: 460–470
Метою дослідження було проведення аналізу захворюваності на кір, рівня охоплення вакцинацією проти даного захворювання у Полтавській області та прогноз тенденції розвитку епідемії у регіоні на період до 2020 року. Встановлено, що захворюваність на кір у Полтавській області протягом 2013–2014 рр. реєструвалася на низькому рівні (1,16 та 0,14 на 100 тис. населення відповідно), у 2015 і 2016 рр. випадків захворювання виявлено не було, тоді як з 2017 і за перші 6 місяців 2018 року даний показник збільшився у 19,3 рази − з 1,34 до 25,9 на 100 тис. населення, а абсолютна кількість зареєстрованих випадків кору серед дітей та дорослих збільшилася у 13,6 і 24 рази відповідно. Охоплення вакцинацією проти кору в Полтавській області за період 2012–2016 рр. має тенденцію до зниження: серед дітей у віці 12 місяців − у 3,3, 6 і старше 7 років − у 2,4 і 5,5 рази відповідно. До 2020 року в регіоні прогнозується зростання захворюваності на кір до 50,0 на 100 тис. населення.
Ключові слова: проблемне навчання, стилі навчання, вища медична освіта.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор: В. М. Чумаков, О. Л. Ситнік, М. С. Линдін
Сторінки: 471–477
В даному дослідженні представлені морфологічні дані, що відображають динаміку змін в підшлунковій залозі при використанні хімічної ваготомії після моделювання гострого панкреатиту у кролів. Експеримент виконано на 55 кролях – самцях з масою не менше 3,0 кг. Індукцію гострого панкреатиту виконано шляхом перев'язки панкреатичної протоки та виконання 5 ін'єкцій розчину фармацевтичної жовчі та трипсину в паренхіму усіх відділів підшлункової залози у дозі 0,4–0,5 мл/кг. Тваринам основної групи з метою хімічної ваготомії у параезофагеальну клітковину абдомінального відділу стравоходу було інфільтровано 1,5–2 мл. 30 % розчину етилового спирту. На 14-ту добу проведення експерименту тваринам обох груп було виконано програмовану релапаротомію та забір аутопсійного матеріалу підшлункової залози для подальшого морфологічного дослідження. Використовувалися непараметричні методи статистичного аналізу: критерій Пірсона (χ2) з поправкою Йєйтса, точний двосторонній критерій Фішера. Обчислення проводилися з використання таблиць спряженості 2×2. Рівень статистичної значущості вважали достовірним за умови р < 0,05. Патоморфологічні зміни підшлункової залози при моделюванні гострого панкреатиту проявляються значними змінами запального характеру з розвитком субтотально-тотального панкреонекрозу. Хімічна ваготомія при модельованому гострому панкреатиті на тваринах-кролях знижує вірогідність розвитку субтотально-тотального панкреонекрозу з ураженням > 50 % паренхіми підшлункової залози. Проведене дослідження дозволяє розглядати хімічну ваготомію, як додатковий метод, що може покращити ефективність лікування гострого панкреатиту.
Ключові слова: гострий панкреатит, патоморфологія, хімічна ваготомія, моделювання, експеримент.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.